Село,стояло вдалині,шуміли многорічні сосни,
І віти їх шептали про прожиті людські роки.
Про те,як жили,працювали,
У небеса молитву Богу відправляли і часто так про Нього забували...
Господь ,село благословляв,
В одну сім"ю богобоязну,дівча подарував.
Солодкий сміх її лунав і так батьків він зігрівав,
І серце,радістю,земне він їх переповняв.
Малі,дівчачі ножки
Невпевненно робили перші крочки.
І в цій,дитячі чистоті,
Відчутний був відбиток рук Господніх в красоті.
Та знали річ батьки одну,
Що приводила думи їх в журбу.
Недовгий вік дитяті Бог подарував,
І цим,серця земні їх так перевіряв.
Та вірно Богу довіряли,
Молитву в небо синє посилали.
І з кожним роком все сильніш,
Дівчатко Богу пісні співало все гарніш.
І знову ранок Господь селу подарував,
Яскраве сонце в небо піднімав.
З землі ще не піднялись чисті роси,
Як дівчинка батькам принесла річ хорошу.
Приснився сон мені вночі:
Могильну яму бачила я в глубині.
І руку ангел мені подав,
Від ями темної мене урятував.
Батьки,молитву Богу принесли,
Палку подяку віддали.
І дальше роки їх так пробігали,
У всьому тільки Богу довіряли.
У вічність відійшли діди,
Село стоїть з зарослими стежками.
Покрились сивиною в мами коси,
Але горять в душі її Господні роси...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Сказка для деда - Николай Погребняк Попросила меня внучка: "Деда, расскажи мне такую сказку, чтобы совсем-совсем новая была".
Ладно, сочиню тебе сказку, - согласился я. Чего, думаю, в этом сложного? сначала "жили-были", а потом пусть герои что-нибудь волшебное сделают - вот и вся сказка.
Согласился. А с чего начать, не могу придумать, да и о чём будет сказка, тоже никак не решу. Сяду-ка я у окошка, подожду вдохновения, а потом возьмусь за работу. Жду, жду. Не приходит вдохновение.
