Вы когда-нибудь замечали, что в Писании мужчины всегда восходили на гору, чтобы общаться с Господом?
Но, при этом, вы вряд ли найдёте хотя бы одну женщину, отправившуюся на гору, и наверное вы догадываетесь почему это так?
Потому что женщины слишком заняты поддержанием жизни, они не могут оставить детей, питание, дом, очаг, сад и тысячу других обязанностей, чтобы взойти на гору.
⠀На днях я делилась с моей подругой мыслями о том, что я, как современная женщина, чувствую себя так, что будто я не бываю достаточно свободной от всех моих обязанностей, достаточно успокоившейся, и в отделённом месте для того, чтобы иметь качественное время с Богом.
Её ответ тронул меня: «вот, почему Бог приходит к женщине. Мужчине нужно взбираться на гору, чтобы встретить Бога, но Он приходит к женщинам прямо туда, где они находятся».
Я размышляла над её словами неделями и изучала Писание, чтобы увидеть, так ли это.
⠀Бог действительно приходит к женщинам туда, где они находятся, и тогда, когда они заняты своей обычной, повседневной работой.
Он встречает их у колодцев, где они черпают воду для своих семей, в их домах, на их кухнях, в их садах.
Он приходит к ним, когда они сидят у постели больного, когда они рожают, ухаживают за стариками и выполняют необходимые траурные и погребальные обряды.
Даже у пустой могилы Мария стала первым свидетелем воскресения Христова, она была там только потому что пришла исполнить женскую работу по надлежащей подготовке тела Христа к погребению.
В этих, казалось бы, обыденных и обычных делах эти женщины в Писании сталкивались лицом к лицу с Божественным.
⠀Поэтому, если как и я, вы когда-нибудь начнёте оплакивать тот факт, что у вас не так много времени, чтобы проводить его на горе с Богом, как вам бы того хотелось, помните, что Бог Сам приходит к женщине. Он знает, где мы находимся и Ему знакомы те ноши, которые мы несём, − Он видит нас. И если мы откроем наши глаза и наши сердца, мы увидим Его даже в самых обычных местах и в самых обычных вещах.
Он живой!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
