Зозуленя.

Чомусь похмурий ти,Іванку?
Хто в серце заронив печаль?
Ти йшов бадьорим в школу зранку
Та хто накинув злу вуаль?

Знайомство в перший день відбулось
Не дуже гарне серед нас;
Дав клички всім Петро Нікулась,
Мене ж «безрідним» зве весь клас.

Я,кажуть,взятий з Дитбудинку
Й не рідні ви мені батьки.
Не все це так.Послухай синку
Й запам'ятай це на віки:

-Не завжди ті,що народили
Для діток добрі є батьки,
Одні їх люблять до могили,
А другі зовсім навпаки.

Є люди гірші від зозулі,
Бо та лиш яйця підкида,
Ніяк не дочки чи синулі.
Ось в чому діточкам біда

Живуть без мами і татуся,
Не відають,чи є рідня?
Чи є дідусь?Чи є бабуся?
Хоча чекають їх щодня.

І в інтернатах,дитбудинках
Вину батьків дитя несе,
А це страшна людська помилка
І хто цих діточок спасе?

Лиш Бог цю справу врівноважив;
Найкращим дочкам і синам
Не дав діток і зауважив,
Щоб в дитбудинках брали,там.

Коли послухались ми Бога
Й пішли дитятко вибирать,
Ти нас зустрів біля порога,
В сльозах став ноги обнімать

І плакав: «Рідні тату й мамо!
О,як я довго вас чекав!»
І ми ридали всі так само,
І знали-Бог тебе нам дав.

Батьків твоїх ніхто не знає,
Тебе підкинули малим.
Бездітних Бог Сам наділяє
Дитям безгрішним і святим.

Ти нам-рідніше за всіх рідних
І в Бозі ми - одна сім'я,
Бо Бог є Бог сиріт та бідних
Посеред ночі й серед дня.

А Петі ти скажи у школі:
“Що в мене є великий рід,
Їх більше ніж квіток у полі,-
Весь славний Господа нарід.

січень 2007р.

Зозуленя.Поэзия

Зозуленя.
Поэзия